Тонким переливчатым голоском, как журчащим речным горным ручьем, пелись персидские напевы юной девушкой, нежно звучали скрипка и дутар. Под звуки песни, в такт домры, кружились юные красавицы с тонким станом и чарующий улыбкой, завораживая тысячами косичек…
На столах сменялись яства, казалось, время утратило всякий смысл, стало прозрачным и растянутым в бесконечности…
Даже видимые из окна верхушки Памирских гор, покрытые снежной шапкой, подернулись дымкой тумана, как легкой волшебной накидкой…
Легкое искристое вино, отсвечивая янтарным блеском, своей искристостью спорило с рассыпанными на столе гранатовыми зернами и слегка кружило голову.
Нежный рассыпчатый плов, переливаясь золотистым цветом, отражал в себе всю вселенную и дурманил запахом бесконечной неги…
Отступила и растворилась повседневная суета и поспешность.
Все вокруг дышало радостью, спокойствием и мудростью.
Просто Бог наградил нас отдыхом, через гостеприимство радушных, сердечных таджикских друзей, дав возможность осмыслить бурное течение жизни...
Восток – дело тонкое!
Комментарий автора: Восток - дело тонкое! Можно ли познать суету, хоть на мгновение не разорвав ее пут?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
