Серпнево загорівся гладіолус.
Велично-гордо дивиться на світ.
Притишили пташки в садочку голос.
Русяві пасма у смарагди віт
Вплітає ніжно сонце на світанку.
О серпень!.. Композитор і поет.
Самотній силует... Стара альтанка.
То – я ще нині з літом tet-a-tet.
Поезія в душі... Чарує всоте
Цих юних айстр прекрасна акварель.
І пише серце, пише знову ноти,
І хвилями, що падають зі скель,
Натхнення заливає світлий ранок.
І в моцартівській легкості летить
Та музика - прекрасна, мов світанок:
Ще все живе, ще світиться, тремтить.
Ще ризи не вдягнули хризантеми,
Листочки не падуть ще долілиць,
Немає ще одвічної дилеми:
Чи впасти на коліна, впасти ниць,
Наслухавшись ліричного сопрано
Осінніх елегійно-чистих плес?
Чи осені, співаючи осанну,
Вознестись до зажурених небес?
Ще золото не викуплене в сонця,
Ще смуток відторгається й печаль,
Ще ангел літа з правом охоронця
Не підпускає осінь з-за плеча...
А гордий гладіолус так палає,
В ім’я Краси і світиться й горить.
Лиш серпень – він поет – він добре знає:
То літечко, прощаючись, кровить...
Надія Кметюк,
Коломия, Україна
Надія Кметюк (нар. 1961р.) - авторка поетичних збірок “Божі очі” (1996) та “Ave Маріє” (1998), лауреатка премії ім. М. Підгірянки в галузі літератури та мистецтва обласного товариства “Просвіта”.
Нещодавно вийшла друком збірка вибраних творів поетеси:
Надія Кметюк. Молитви Надії: духовна поезія. — К: Лелека, 2012. — 64 с. — іл.
Ця тяжкохвора жінка мешкає зі старенькою мамою у містечку Коломия на Івано-Франківщині. Вже багато років Надія не виходить із дому, ув’язнена хворобою... проте у світ, ніби птахи Божі, полетіли її вірші.
З дозволу авторки розміщую в мережі її твори. Сама Надія не вміє користуватися комп’ютером.
Добре слово - надихає, окрилює і підтримує. Якщо ви захочете написати цій людині, надіслати їй листівку до свята, підтримати морально або матеріально, опублікувати її твори в часописі, альманасі чи на інтернет-ресурсі, пишіть на мій мейл zorianazhyvka@ukr.net і я надам Вам її домашню адресу.
ЗЖ
Прочитано 4591 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Вифлеемская звезда - Людмила Солма *) ПРИМЕЧАНИЕ в пояснение:
Не судите строго - этому неприхотливому стихотворению, как Вы видите по дате 06.01.1991г., уже без малого 17-ть лет... но, оно не утратило своей актуальности - в свете общемировых катаклизмов и сумбурности нашей россиийской... все течет переливаясь скорбностью людского долготерпения... и только символ Вифлеемской Звезды - приснопамятной в своей благостной неизменности - из века в век в одно и тоже время... знаменует землянам рождение Христа... единственного и бескорыстного многострадального нашего Мессии - во имя любви и добра...
Давным-давно, а если быть точнее – еще в далекие советские 1971-72гг, мой воспитатель - мой мудрый и добрый, несгибаемо прошедший тяготы невзгод сталинских лагерей, харбинский дедушка - сказал однажды, как мне тогда еще школьнице-комсомолке, показалось совершенно невпопад...
что наступит время, когда на вопрос своих детей – а кто же такой Ленин... родители не смогут дать исчерпывающий ответ... потому, что людская память, истрепав его тогдашнюю значимость, окончательно утратит знание этого имени... но, вот кто такой Христос будут знать и помнить все – от мала и до велика. Как бывают порой прозорливы старые люди...
Иллюстрация взята из Интернета
с поздравительной открытки - по ссылке которой
каждый из Вас может поздравить своих родных и близких
с праздником Рождества Христова:
http://www.invictory.org/ecards/preview.phtml?cat=&id=216
